https://www.youtube.com/watch?v=F-bfWJN7sjA

Что надевать в школу учительницам

Образ, який вчитель доносить до учнів, в майбутньому впливає на їх долю

Кожного вечора я аналізую пройдений день, роблю підсумки і пишу план на наступний день. Це робить моє життя більш продуктивним, осмисленим, кориснішим для мене та оточуючих, а також дає змогу раціонально використовувати час, і, власне кажучи, не промарнувати своє життя.

Вчора вечері, як завжди, я планувала свій наступний день, тобто, сьогоднішній. 

Наближається свято всіх вчителів, дітей та їх батьків – День Знань. Всі вчительки напередодні знаменної дати 1 вересня відвідують салони краси, перукарні, купують нові наряди відповідно до цього свята.

Я також задумалася над тим, що мені одягнути першого вересня з нагоди свята і зазначила новий пункт в моєму плані, тобто, на сьогодні «Шопінг»

Вранці, проснувшись та виконавши всю необхідну роботу по дому, я вирішила відправитися за покупками. Та який шопінг може бути без подруг? Потрібно було написати повідомлення подрузі. Я відкрила ноутбук і вирішила спочатку глянути прогноз погоди на 1 вересня поточного року.

День Знань обіцяв бути сонячним та привітним. Моя уява почала вимальовувати сюжет, де я впевнено іду по території школи в гарному брючному костюмі яскраво жовтого кольору. З-під короткого піджака видніється коричневий ремінець, який підкреслює мою тоненьку талію. По вимощеній плиткою доріжці вистукують високі тоненькі каблуки-шпильки моїх новеньких коричневих туфельок. На моїй лівій руці видніється коричневий шкіряний ремінець годинника. Теплий вітерець колихає моїми великими круглими сережками і від цього вони видають легенький дзенькіт, та розвіває моє довге, злегка кучеряве волосся. Моя посмішка заставляє людей усміхнутися у відповідь. Я ловлю на собі захоплені погляди усіх присутніх.

І тут я зупинилася на поглядах оточуючих. Моя уява малювала чіткий образ, який я хотіла презентувати, мені хотілося, щоб саме такою мене побачили: яскравою, модною, стильною, впевненою, життєрадісною. Але я не задумувалася над тим, як мене бачать люди, які прийшли на це свято. Як мене сприймають учні, батьки, колеги… Я і гадки не мала, що саме хочу донести цим людям, показавши їм себе в такому образі! Впевненість і життєрадісність? Надто поверхнево…

Я задумалася над тим, чому ми вибираємо саме той чи інший одяг? Що заставляє нас сліпо слідувати моді або ж виробляти власний стиль, імідж чи, можливо, зовсім не звертати увагу на те, що ми одягаємо і як виглядаємо?

Я згадала свою ученицю Софійку, яка зробила зауваження стосовно зовнішнього вигляду моїй колезі, психологу школи Ользі Миколаївні. В моїй голові, наче кадр із фільму, прокрутилася ще раз ситуація дворічної давності. Я тоді була класним керівником другого класу, а Софійка – моя учениця, яка на той час не відзначалася тактовністю та делікатністю. Її дитяча безпосередність та прямолінійність ставила багатьох учителів в безвихідне положення. І тільки, дякуючи своєму почуттю юмору я могла дати влучну відповідь цій дівчинці та спонукати її самостійно знайти відповідь на своє ж питання. Готові відповіді я намагаюся учням не давати, оскільки я не погоджуюся з думкою, що вчитель – головне джерело знань. Навпаки,  вважаю головним завданням вчителя навчити учнів здобувати знання самостійно. Тож повернемося до педагогічної ситуації з моєю допитливою Софійкою.

-          

      - А чому ви ходите в школу в одному і тому ж одязі? – запитала Софійка  психолога Ольгу Миколаївну.

-           - Ви чуєте, Ірино Іванівно, ваші учні роблять мені зауваження стосовно мого зовнішнього вигляду! – Ольга Миколаївна звернулася до мене ображеним тоном.

Я була дуже незадоволена таким тоном психолога і вважала таку відповідь вкрай непрофесійною. Насправді Софійка була права і її дитяча зацікавленість брала верх. На те вона й пришла в школу, щоб, крім фактичних знань, виробити навички гарного тону. Адже, на мою думку, школа повинна готувати дітей до життя, вчити налагоджувати стосунки, дати змогу отримати досвід поведінки в конфліктних ситуаціях, та навчити попереджати конфлікти.  Та все таки цю педагогічну ситуації потрібно було розв'язати і Софійці варто вказати, що не слід задавати таких прямих питань, це може образити людину.

-         - Софійко, - звернулася я лагідно до своєї учениці, - а в якому одязі ти вчора приходила в школу?

-         - У шкільній формі! – відповіла дівчинка зухвалим тоном.

-         - А позавчора? – запитала я знову, уже змінивши тон на хитруватий.

-          

Коли, під час діалогу я переходжу на такий хитруватий тон, мої учні зазвичай насторожуються і швидко починають аналізувати ситуацію.

-         - Теж у шкільній формі.. – трохи подумавши, сказала Софійка.

-       -   Ну, і сьогодні, я бачу, ти також чудово виглядаєш в шкільній формі! Вона тобі дуже личить. Зелений колір форми підкреслює колір твоїх прекрасних очей, - посміхнулася я, і продовжила, - давай я спробую здогадатися: завтра ти також прийдеш до школи у формі і будеш світити своїми оченятами, наче сонечками.

Софійка розсміялася і сказала:

-         - Ірино Іванівно, я все зрозуміла! У вчителів немає шкільної форми, вони ж дорослі, і деякі вчителі одягають у школу однин і той же одяг, як учні носять форму. Але чому ви кожного дня одягаєте різний одяг?

-         - От яка любопитна дівчинка! – відповіла я їй – Твоє питання досить особисте, і я могла б не відповідати на нього. Але ти моя любопитна учениця і я дам відповідь на твоє питання. Софійко, ти бачиш, що кожного дня я одягаюсь по різному. А чи помітила ти щось таке, що об'єднує мій одяг? Чи помітила ти щось спільне?

-        - Так, авжеж, у вас всі спідниці та сукні прямі, всі кольори спокійні. У вас дуже «строгий» одяг. Я жодного разу не бачила вас в одязі з бантиками та рюшечками. Ви виглядаєте дуже строго, але, незважаючи на це, вас хочеться обняти. – посміхнулася хитро моя учениця.

Я побачила, що вона все зрозуміла, залишилося підвести підсумок нашого діалогу.

-         - Софійко, ти правильно підмітила, що одяг може бути різним, але необхідно, щоб було щось спільне, що об'єднує його. Одяг - це наче, рослини: є трави, квіти, кущі, дерева. Так і одяг – різноманітний. Але ми чітко можемо вибрати лише квіти,  щоб скласти з них букет,  або, лише фруктові дерева. А ще ми можемо зробити красиву композицію з квітів і фруктів.  Так само і з одягом. Існує багато стилів: діловий, класичний, спортивний, повсякденний та багато інших. Іноді, можна їх змішувати та комбінувати. Проте важливо вибирати одяг відповідно то заходу, на який ти збираєшся, врахувати погоду та багато чого іншого.

-         - Я все зрозуміла, на прогулянку ми одягаємо зручний одяг, щоб бігати, гратися, в школу – шкільну форму, в ресторан – нарядне плаття, ми ж не одягаємо в ресторан шкільну форму, - розсміялася Софійка.

-         -Так, звісно, - посміхнулася я.

Справді, іноді вчителі, заклопотані педагогічними проектами, вивченням методичних рекомендацій, які змінюються з частотою зміни погоди, не звертають увагу на одяг, в якому приходять до школи і забувають, що вчитель являється прикладом для учнів, і кожне його слово, жест, міміка, зовнішній вигляд повинні носити виховний характер.

Згадалася ще одна ситуація з мого дитинства, коли я була ще ученицею, правда, уже старшої коли, точніше, коледжу. У нас була вчителька, в якої часто змінювався настрій. Ми запримітили таку закономірність: коли вона одягнена в костюм (спідниця та піджак) кофейного кольору і блуза застібнута до самого верху – значить сьогодні на уроці буде спекотно, наша вчителька явно не в гуморі, готуйсь до самостійної перевірної роботи. Якщо ж вона одягнена в білу сукню з неглибоким декольте, коричневий або синій піджак – значить урок сьогодні обіцяє бути легким, цікавим, будуть жарти.

Поглянувши на образ вчителя очима дітей, починаєш заглядати у свій внутрішній світ і задумуватися, що ти хочеш донести дітям, одягнувши оце плаття. Як вони тебе будуть сприймати, які емоції ти в них викликаєш.

Згадалась і моя перша вчителька Тамара Нестерівна: строга, вимоглива, емоційна,консервативна і сувора. Її всі боялися. Зовнішній вигляд Тамари Нестерівни відповідав її характеру: пряма спідниця, в яку акуратно заправлена блузка чи кофта, застебнута до самого верху, зверху – піджак з довгим рукавом. І аксесуар – легкий шарф яскраво-червоного або темно-зеленого кольору. Завжди одні і ті ж кольори: чорний, темно-червоний, бежевий, темнозелений.

Роздумуючи над проблемою зовнішнього вигляду вчителя і образу вцілому, я пригадала розмови з друзями, знайомими чоловічої статі. Виявляється, усі вони дуже добре пам'ятають свою першу вчительку. І всі відкривають одну і ту ж таємницю: незважаючи на вік вчительки, всі задивлялися на її жіночі частини тіла – груди. Один знайомий зізнався, що його перша вчителька – це перша жінка, яку він сприймав власне, як жінку. Він завжди дивився на її маленький кулон, який вказував на її груди і любив спостерігати, як вона його поправляє. Йому дуже подобається, коли жінка відкриває своє декольте. Інший розповідав, що його вчителька одягала легенькі плаття, які підкреслювали її талію, і виділяли її груди. Коли вона ходила, сукня розвівалася, і це було прекрасно. Він обожнює жінок в легеньких сукнях.

Як не крути, а перший вчитель – це особистість, яку люди пам'ятають все життя. Годі й казати, я переглядаю фотографії своїх випускниць в соціальних мережах і бачу там частинку себе: стиль одягу, манери, зачіски … Мої уроки не пройшли даром і це мене дуже тішить.

Згадуючи всі оці моменти життя, я зрозуміла, що дана проблема є більш глобальною, ніж здавалася на перший погляд. І її необхідно вивчити,знайти оптимальне рішення та донести його до якомога більшої кількості людей. Адже ми, перші вчителі – формуємо основу майбутньої особистості. І той образ, який ми доносимо до учнів, в майбутньому впливає на їх долю.